Олевська республіка

В умовах війни на Поліссі була створена незалежна українська держава, яка проіснувала майже три місяці між вогнів двох окупацій – радянської та гітлерівської. Який сенс було створювати цю державну одиницю, на що сподівалися її творці, наскільки далеко сягали їхні плани і яку користь може принести нам знання про Олевську республіку зараз?
Після нападу на Радянський Союз німці просувалися здебільшого шосейними шляхами. Поліську котловину вермахт під час свого наступу майже не зачепив. Там і почався цей дивовижний експеримент відновлення української державності – Олевська республіка, куди входили Олевський, а також частини суміжних із ним Овруцького, Лугинського і Ємільчинського районів Житомирської області та північно-східна частина Рівненської. 21 серпня 1941 року вояки створеної Тарасом Бульбою-Боровцем Української повстанської армії "Поліська Січ" звільнили від військ НКВС невелике місто Олевськ та прилеглі райони і проголосили створення незалежної української держави.

Створити економічну стабільність й соціальний захист також вдалося. Помірні податки, які йшли частково на утримання війська і на забезпечення «бюджетної сфери», відновлення приватної власності й оновлення кооперативної, заборона підвищувати ціни і боротьба зі спекуляцією, 8-годинний робочий день. Запрацювали зупинені підприємства – меблевий і порцеляновий заводи, гончарне виробництво. Призначено регулярні ярмарки, де відбувався натуральний обмін. Телефонний зв'язок був налагоджений на сотні кілометрів по лініях Сарни – Олевськ – Рокитно, Олевськ – Лельчиці, Олевськ – Коростень. Ось як описує ситуацію Тарас Бульба-Боровець: « Від половини серпня до половини листопада Олевськ був справжньою столицею, щось на зразок окремої, абсолютно суверенної української національної республіки. Ця “республіка” мала свою окрему територію, що її сама виборола від ворога, свою адміністрацію, своє військо, своє законодавство воєнного часу, свій суд, свою виконавчу владу».

Економічна частина програми не менш цікава й актуальна навіть для нашого часу. Отже, УПА виступає за усталення чотирьох видів власності: державної, комунальної, кооперативної та приватної. Державне адміністрування має регулювати лише важку та оборонну промисловість. Щодо сільського господарства, то воно ділиться також на державне, кооперативне і приватне. Спекуляція землею та великовласницьке поміщицтво заборонені. Держава надає у вічне користування землю тому, хто її обробляє.
Соціальна частина програми передбачає право на безкоштовну освіту, медицину, профспілки як основний засіб захисту трудових прав.
Олевська республіка 

Бачимо вражаючу відмінність від сучасних сепаратистів на сході країни, які несуть хаос, безлад замість впровадження порядку. Минуло більше 70 років з 1941 року, але чому навчились люди України. Можуть самоорганізовуватись, запроваджувати самоврядування, жити так, щоб не соромно було дивитись у вічі прийдешніх поколінь?