Головною помилкою українців в 9-12 століттях було толерування християнства.
Помилкою 15-17 століття було поширення християнства серед угрів, фінів, ерзя, мурома, меря, чуді та інших східних народів.
Воювати проти українців в Європі можуть дурні, ідіоти і люди, які погано знають історію останніх трьох-чотирьох тисяч років.
P.S. за умови, що історія 800-1860 рр достовірна
неділя, 24 липня 2016 р.
пʼятниця, 20 травня 2016 р.
Економіка України
Уряди, президенти, депутати, влада загалом вважають економіку України "шахтою в стані ліквідації".
Тобто там зверху і збоку(США, Росія, ЄС) вважають приблизно так само.
Тому керівництво "шахти" ріже обладнання на металобрухт, розпродає все, що можна продати, виганяє працівників "на вулицю", купує собі будиночки в Швейцарії і їм абсолютно насрати, що буде з "шахтою", її працівниками і сім’ями в наступні 50 років.
Тобто там зверху і збоку(США, Росія, ЄС) вважають приблизно так само.
Тому керівництво "шахти" ріже обладнання на металобрухт, розпродає все, що можна продати, виганяє працівників "на вулицю", купує собі будиночки в Швейцарії і їм абсолютно насрати, що буде з "шахтою", її працівниками і сім’ями в наступні 50 років.
понеділок, 7 березня 2016 р.
понеділок, 1 лютого 2016 р.
пʼятниця, 29 січня 2016 р.
Реєстрове козацтво
Спроби організації українського війська реєстрового козацтва сягають 1524 року, у якому Великий князь литовський і король Польщі Сігізмунд (Жиґмонт) І Старий доручив Семенові Полозовичу і Кшиштофові Кмитичу
організувати козацький відділ на державну службу. Через брак фінансів
цей проект не реалізовано. Подібна доля зустріла пропозицію черкаського
старости Остафія Дашковича
у королі вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе
контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини.
Реєстрові козаки одержали додаткові привілеї: звільнення від податків, право землеволодіння, самоуправління з назначеною старшиною; вони мали свій прапор, литаври й інші інсигнії. Реєстрові козаки одержували платню грішми й одягом; їм передано у власність містечко Трахтемирів з Зарубським монастирем для розміщення арсеналу і військового шпиталю (див. Трахтемирівський монастир). Реєстрові козаки дістали офіційну назву Запорозького, або Низового війська.
Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу на Наддніпрянщині й посилати за наказом польського уряду загони на Дніпрові пороги. Намагання короля Стефана Баторія і його наступників контролювати через реєстр зростання українського козацтва виявилися марними. Ці козаки несли службу на найнебезпечнішому кордоні, через який татари нападали на українські землі. Цей особливий реєстр був створений з метою мати в разі татарських нападів завжди напоготові 2 000 козаків. Вони були на самозабезпеченні .Тільки під час військових походів отримували незначну платню. Як дарунок раз в рік отримували кожух і один дукат.
Під час козацьких повстань 1591–1596 рр. сеймовими постановами реєстрове козацтво було ліквідовано. Але 1599 р. почалося нове складання реєстру. В 1-й половині 17 ст. чисельний склад реєстрового козацтва не був сталий. Козацтво вело боротьбу за розширення реєстру. Польсько-шляхетський уряд намагався зменшити чисельність реєстрових козаків. Однак під час воєн польсько-шляхетський уряд з метою збільшення збройних сил був змушений закликати все боєздатне козацтво до реєстрового війська, яке тимчасово зросло до кількох десятків тисяч чоловік.
Реєстрові козаки зазнавали утисків від коронних феодалів. Польсько-шляхетський уряд роздавав козацькі землі шляхті та магнатам. Особливо посилився гніт та переслідування реєстрових козаків після Ординації 1638 р.
Реєстрові козаки не раз підтримували визвольні виступи народних мас, брали участь у антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях кінця 16 — 1-ї пол. 17 ст. під керівництвом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Івана Сулими, Карпа Скидана, Якова Острянина та інших. Лише невелика частина реєстрової старшини, захищаючи свої особисті інтереси, проводила угодовську політику, зраджувала свій народ, допомагаючи польсько-шляхетським загарбникам придушувати визвольні народні повстання.
Реєстрові козаки відіграли значну роль і в боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії. Під час визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. внаслідок масового покозачення селян і міщан та переходу на сторону повсталого народу реєстрові козаки, збройні сили селянсько-козацького війська досягли понад 100 тис. чол. Спроби шляхетської Польщі обмежити число козаків 40 тис. (Зборівський договір 1649), 20 тис. успіху не мали (Білоцерківський мирний договір 1651).
Зборівський договір (18 серпня 1649) — Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб.
Народно-визвольна війна 1648–1654 рр. скасувала реєстри як політичні документи польсько-шляхетського уряду, що обмежували чисельність українського козацтва. Замість реєстрів почали складати компути (списки), на підставі яких визначали приналежність до козацького стану.
Реєстрове козацтво
Варто провести аналогію між добровольчими батальйонами, нацгвардією, мобілізацією, демобілізацією і сучасними подіями...
Реєстрові козаки одержали додаткові привілеї: звільнення від податків, право землеволодіння, самоуправління з назначеною старшиною; вони мали свій прапор, литаври й інші інсигнії. Реєстрові козаки одержували платню грішми й одягом; їм передано у власність містечко Трахтемирів з Зарубським монастирем для розміщення арсеналу і військового шпиталю (див. Трахтемирівський монастир). Реєстрові козаки дістали офіційну назву Запорозького, або Низового війська.
Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу на Наддніпрянщині й посилати за наказом польського уряду загони на Дніпрові пороги. Намагання короля Стефана Баторія і його наступників контролювати через реєстр зростання українського козацтва виявилися марними. Ці козаки несли службу на найнебезпечнішому кордоні, через який татари нападали на українські землі. Цей особливий реєстр був створений з метою мати в разі татарських нападів завжди напоготові 2 000 козаків. Вони були на самозабезпеченні .Тільки під час військових походів отримували незначну платню. Як дарунок раз в рік отримували кожух і один дукат.
Під час козацьких повстань 1591–1596 рр. сеймовими постановами реєстрове козацтво було ліквідовано. Але 1599 р. почалося нове складання реєстру. В 1-й половині 17 ст. чисельний склад реєстрового козацтва не був сталий. Козацтво вело боротьбу за розширення реєстру. Польсько-шляхетський уряд намагався зменшити чисельність реєстрових козаків. Однак під час воєн польсько-шляхетський уряд з метою збільшення збройних сил був змушений закликати все боєздатне козацтво до реєстрового війська, яке тимчасово зросло до кількох десятків тисяч чоловік.
- У 1617 році сейм затвердив реєстрове військо в кількості 1 000 чоловіків. За Раставицькою угодою 1619 р. реєстр встановлювався в 3 000 чол.
- Під час Хотинської війни 1620–1621 рр. П.Сагайдачний привів під Хотин 40 тис. запорозьких козаків.
- Куруківський договір 1625 р. встановлював 6-тисячний реєстр.
- За гетьмана М.Дорошенка було сформовано 6 реєстрових полків.
- Після розгрому козаками польсько-шляхетського війська в Переяславському бою 1630 р. (див. Переяславська угода 1630) реєстр було збільшено до 8 тис. чоловік.
- Участь Балтійської козачої флотилії з 1500 реєстрових козаків під проводом Костянтина Вовка у польсько-шведському військовому конфлікті 1635 року.
- Внаслідок поразки селянсько-козацького повстання 1637 р. (див. повстання Павлюка) реєстр було зменшено до 6 тис. чол. та обмежено козацьке самоврядування.
Реєстрові козаки зазнавали утисків від коронних феодалів. Польсько-шляхетський уряд роздавав козацькі землі шляхті та магнатам. Особливо посилився гніт та переслідування реєстрових козаків після Ординації 1638 р.
Реєстрові козаки не раз підтримували визвольні виступи народних мас, брали участь у антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях кінця 16 — 1-ї пол. 17 ст. під керівництвом Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Івана Сулими, Карпа Скидана, Якова Острянина та інших. Лише невелика частина реєстрової старшини, захищаючи свої особисті інтереси, проводила угодовську політику, зраджувала свій народ, допомагаючи польсько-шляхетським загарбникам придушувати визвольні народні повстання.
Реєстрові козаки відіграли значну роль і в боротьбі українського народу проти турецько-татарської агресії. Під час визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. внаслідок масового покозачення селян і міщан та переходу на сторону повсталого народу реєстрові козаки, збройні сили селянсько-козацького війська досягли понад 100 тис. чол. Спроби шляхетської Польщі обмежити число козаків 40 тис. (Зборівський договір 1649), 20 тис. успіху не мали (Білоцерківський мирний договір 1651).
Зборівський договір (18 серпня 1649) — Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб.
Народно-визвольна війна 1648–1654 рр. скасувала реєстри як політичні документи польсько-шляхетського уряду, що обмежували чисельність українського козацтва. Замість реєстрів почали складати компути (списки), на підставі яких визначали приналежність до козацького стану.
Реєстрове козацтво
Варто провести аналогію між добровольчими батальйонами, нацгвардією, мобілізацією, демобілізацією і сучасними подіями...
пʼятниця, 22 січня 2016 р.
Яка мета життя людей, існування людства на планеті Земля?
Без відповіді на питання для чого живе людство, народ певної країни, яка
мета життя, існування людей важко оцінювати доцільність, мету
економіки.
Яка мета існування людини, людства?
Яка Ваша мета, ціль життя?
Головна мета життя людей має бути визначена і записана на перших сторінках
конституції, якщо це конституція справжньої держави,
в перших рядках священних книг релігії, якщо це справжня релігія.
Кожна людина в 20-60 років має знайти відповідь: для чого вона живе, яка мета її існування.
Відповідно до головної мети життя суспільства мають бути написані закони, утворено суспільний лад, обгрунтовано економічні теорії.
Далі люди мають щоденно звіряти свою діяльність з визначеною головною метою.
На досягнення мети життя має бути спрямована діяльність суспільства, країни, кожної людини.
Яка мета існування людини, людства?
Яка Ваша мета, ціль життя?
Головна мета життя людей має бути визначена і записана на перших сторінках
конституції, якщо це конституція справжньої держави,
в перших рядках священних книг релігії, якщо це справжня релігія.
Кожна людина в 20-60 років має знайти відповідь: для чого вона живе, яка мета її існування.
Відповідно до головної мети життя суспільства мають бути написані закони, утворено суспільний лад, обгрунтовано економічні теорії.
Далі люди мають щоденно звіряти свою діяльність з визначеною головною метою.
На досягнення мети життя має бути спрямована діяльність суспільства, країни, кожної людини.
Підписатися на:
Дописи (Atom)